Знання  - результат процесу  пізнавальної діяльності . Зазвичай під знанням мають на увазі тільки той результат пізнання, який має неминучу  істинність , може бути логічно або фактично обгрунтований і допускає емпіричну або практичну перевірку ^[1] . Тобто, говорячи про знання, ми найчастіше маємо на увазі  справжнє знання . Істинне знання - це вірне відображення дійсності в мисленні людини ^[2]  або загалом, тобто ідея, або опис, або повідомлення про те, що є насправді ^[3] .

На отримання справжніх знань, знань про глибинну структуру предметів і явищ, про їх суттєві взаємозв'язки націлена  наука , для цієї мети застосовується  науковий метод

Знання індивіда (або групи індивідів) - це володіння перевіреною (якимось способом)  інформацією , що дозволяє вирішити будь-яке практичне завдання. Знання  протилежне  незнанню (відсутності перевіреної інформації про щось), але протиставляється також і  вірі ^[4] .

Сказане вище відносять до спрощеного, вужчого розуміння знання. У найширшому значенні слова, у  філософській  інтерпретації, знання - це образ  реальності  суб'єкта  у формі  понять  та  уявлень . Широке розуміння знання наближає, ототожнює його з поняттям  інформації , що веде до зіткнення зі складним питанням про види знання, головними з яких можна позначити «справжнє» та «хибне» (дезінформація). Тут же з'являється знання звичайне, знання як уміння, знання як думка, як оцінка, як наслідування і т. д. ^[3]

Зазвичай знання  об'єктивується , фіксується, виражається в  мові  або будь-якій іншій  знаковій системі ,  знаковій  формі ^[1] . Однак залежно від того, що розуміти під  знанням , можна і стверджувати, що знання може бути також зафіксовано у  чуттєвих  образах , отримано шляхом безпосереднього  сприйняття