Освіта - єдиний цілеспрямований процес виховання та навчання, а також сукупність знань, умінь, навичок, ціннісних установок, досвіду діяльності та компетенції, що набуваються [1]

У широкому значенні слова, освіта - процес чи продукт формування розуму, характеру та фізичних здібностей особистості. Оскільки в людини досвід однієї особини не зникає після її смерті, а накопичується в суспільстві завдяки розвиненому розуму, і вмінню спілкуватися, таке накопичення досвіду дозволило утворитися такому явищу як культура. Культура- це досвід не однієї особини, а досвід суспільства загалом. Освіта і є процес передачі цих знань, накопичених у культурі, новим поколінням. Освіта цілеспрямовано здійснюється суспільством через навчальні заклади: дитячі садки, школи, коледжі, університети та інші заклади, що проте не виключає можливості та самоосвіти, особливо у зв'язку з широкою доступністю інтернету [2] .

У повсякденному розумінні освіту, крім іншого, передбачає і, переважно, обмежена навчанням і вихованням учнів учителем. Воно може полягати у навчанні читання,  письма , математики, історії та інших наук. Викладачі з вузьких спеціальностей, наприклад таких, як  астрофізика ,  право ,  географія  або  зоологія , можуть навчати тільки даним предметам. Спеціалізація освіти збільшується в міру дорослішання учнів. Існує також викладання  професійних навичокнаприклад, водіння. Окрім освіти у спеціальних закладах існує також самоосвіта, наприклад, через Інтернет, читання, відвідування музеїв чи особистий досвід. Рівень загальної та спеціальної освіти зумовлюється вимогами виробництва, станом науки, техніки та культури, а також суспільними відносинами.

Ще  Піфагор  зазначав, що «освіту можна розділити з іншою людиною і, давши її іншому, самому не втратити його». "Взагалі саме освітою відрізняються люди від тварин, елліни - від варварів, вільнонароджені - від рабів, філософи - від простих людей", - вважав він [3] . Російське слово "освіта" містить у собі нагадування про "образ" - грец. μόρφωσις (або  пайдейя ), яке означає приведення чогось до певної форми, μορφή (лат. аналог - forma) [4] .

Право на образование в настоящее время подтверждено национальными и международными правовыми актами, например, Европейской конвенцией о защите прав человека и основных свобод и Международным пактом об экономических, социальных и культурных правах, принятым ООН в 1966 году.

Усвідомлення можливостей використання обов'язкової освіти як засобу знеособлення людини викликало в демократичному суспільстві розвиток руху за недержавну і навіть  сімейну освіту , за більшу частку курсів з відповідального вибору учня (за участю батьків та педагогів) у програмі середніх загальноосвітніх шкіл (тобто після закінчення початкової школи) , підтримку самоосвіти, безперервної освіти протягом усього діяльного життя людини (у міру виникнення освітньої потреби), позашкільної,  дистанційної  та додаткової освіти тощо.